Про харчову поведінку риб

иби, які живляться у водоймі безхребетними організмами, що мешкають у товщі мулу (срібний карась, звичайний піскар, короп) при пошуку їжі пересуваються біля самого дна, часто «тестуючи» частинки ґрунту, схоплюючи, «скльовуючи» їх, активно переривають мул.

На відміну від придонних карася або коропа, пелагічні риби (вклеяння, чехонь) можуть лише зрідка «скльовувати» частинки мулу, що їх приваблюють, для них характерні більш рвучкі і швидкі рухи при пошуку їжі.

Примітно, що якщо ті ж короп, карась, піскар і лин здійснюють пошуки, цілком покладаючись на дотик і нюх, то пелагічні планктофаги (риби, що живляться в товщі води, - товстолобики та тюлька) здійснюють пошук їжі за допомогою зору.

Встановлено, що дорослі щуки користуються переважно зорової та сейсмосенсорної (за допомогою бічної лінії) орієнтацією, а не покладаються на сприйняття хімічних запахів. Причому в результаті дослідів виявлено, що молодь щук у темряві (коли забезпечується неможливість функціонування зору) не здатна харчуватися нерухомим кормом, тобто таким, що не створює звукових коливань, що уловлюються органами бічної лінії.

Дослідження показали, що природні запахи для прісноводних риб мають більшу ефективність, ніж штучні речовини. Тому досвідчені рибалки приводу та підгодовування замішують на водоймі на природній воді, а не вдома – з-під крана. Цими уподобаннями риб можна пояснити і «неспрацьовування» багатьох, популярних за кордоном, кормових сумішей на наших водоймах. До «чужих» компонентів, а отже й запахів, вітчизняна риба просто не звикла…

Цікаво, що реакція залучення різко посилюється за умови спільного пред'явлення візуальних і хімічних стимулів. Результати суто наукових спостережень у результаті відразу ж втілилися у комерції: на рибальському ринку з'явилися перші ароматичні приманки – блешні. Така блешня, на відміну від звичайної, «вплинула» відразу на кілька органів сприйняття хижаків – зір, сейсмосенсорну систему (бічна лінія), нюх, що набагато підвищувало шанси рибалки на впевнену хватку риби.