Риби та високовольтні ЛЕП

озвиток енергетики призвело до поширення високовольтних ліній змінного струму напругою 500 кВ (так звані ЛЕП-500). Вони тягнуться на багато кілометрів, через поля, переліски, луки та водойми. У зоні лінії електропередачі завжди є підвищений електромагнітний фон, що зумовлює сильний вплив на природну флору та фауну. Напруженість електричного поля на поверхні землі або води під ЛЕП-500 (попри 10-15-метрову відстань до проводів) може досягати 100-150 В/см.

В даний час питання дії ЛЕП на водні системи дуже слабо вивчений, причому дослідження з цієї проблеми почали проводитися лише на початку 1980-х років. Відомо, що високовольтні лінії, перетинаючи природні та штучні водоймища, наводять у водному середовищі електричні поля різної величини.

На думку В. Р. Протасова (1982), напруженість електричних полів змінного струму, що утворюються повітряними переходами ЛЕП, досягає 50 мВ/см, підводними переходами (кабельні лінії) – понад 50 мВ/см, причому щільність струму у воді досягає 10 мкА/ мм2. Такі градієнти потенціалу можуть у водному середовищі створювати несприятливий абіотичний фон, оскільки наближаються до порога реакції збудження більшості неелектричних риб. До речі, за такої щільності струму у водоймі починається загибель деяких гідробіонтів, наприклад, прісноводної гідри.

Електромагнітні поля (ЕМП), створювані ЛЕП, можна порівняти з порогами чутливості риб, які мають електрорецептори. ЕМП може витіснити багатьох риб і безхребетних із зони наведених електрострумів. Велику небезпеку високовольтні ЛЕП можуть нести в районі перетину нерестовищ цінних видів риб, на нерестовому ходу осетрових. Наприклад, осетрові виявляють реакцію уникнення при напруженості електричного поля 15 мкВ/см, тобто ще до потрапляння в зону наведених електричних полів.

Проте це означає, що це риби уникають акваторій, з яких проходять лінії електропередачі. Автор цієї статті особисто спостерігав, як влітку 1995 року на великому степовому ставку в Кіровоградській області (Україна) на глибокій ямі під ЛЕП-500 було спіймано щуку масою майже 10 кг, безсумнівно, що там жила (а не припливла звідкись!). , Що хижачка відноситься до риб з найбільшою чутливістю до дії електричного струму.

У міру віддалення від лінії електропередачі напруженість електричного поля різко зменшується, тому можна говорити про обмежену зону електромагнітного забруднення водойми завширшки не більше 15-20 метрів. Хоча у масштабах великої річки чи озера зона електромагнітного негативного впливу може вимірюватися сотнями квадратних метрів.

На думку новосибірських вчених, за нормального режиму експлуатації повітряних ліній електропередачі небезпечна риб щільність струму може утворюватися лише ЛЕП-750 і від (Войтович, 1998). При прокладанні підводних кабелів напруженість електромагнітного поля низька, якщо фази укладаються в трикутник траншеї, виритої на дні водойми.

Фахівці з Новосибірська запропонували мінімізувати негативний вплив на рибне населення шляхом зниження потужності, що передається повітряними та підводними лініями електропередачі, у ключові періоди життя риб – під час нерестових міграцій та нересту; збільшення товщини екрану та броні на кабельних підводних лініях триаксіального виконання.