Чужі у Дніпрі

того часу, як протягом Дніпра перегородили греблі і велика річка перетворилася на каскад водосховищ, її режим став нагадувати умови лиманних (приморських) водних систем. Змінилася швидкість течії, мінералізація та хімічний склад води, її кольоровість. Дніпро став нагадувати ланцюжок акваріумів - сполучених судин, відкритих для підкорення їх лиманними видами тварин, які можуть мешкати за різних показників солоності та мінералізації води.

Вже перші повоєнні роки (1946-1952 рр.) охарактеризувалися інтенсивним процесом переформування фауни у створених водосховищах сивого Борисфена. У нові водні екосистеми почали проникати нетипові для прісних вод жителі, насамперед морські види безхребетних і риб. Проникати і адаптуватися, незважаючи на здавалося б зовсім різні умови існування.

Хронологія проникнення видів. У середині минулого століття в дніпровські водосховища та їхню підрядну систему самостійно і не без допомоги людини проникли понад 50 (!) нових видів водних тварин (див. таблицю). Заповнив водосховища та річки-притоки молюск дрейссена («черепашка», про яку джиговики та тролінгісти постійно ріжуть шнури. Її ще неправильно називають «пресноводною мідією»), з'явилися нові види рачків-бокоплавів, відзначена азово-чорноморська тюлька. Саме в цей час (до початку 1960-х рр.) з'являється в Дніпрі і... оселедець чорноморсько-азовський, що облюбував, наприклад, Каховське і Дніпровське (Запорізьке) водосховища і чудово почувається в прісних водах і зараз.

Пік «освоєння» водосховищ та річок України лиманними формами риб та безхребетних припадає, як видно з таблиці, на 1940-1950-і роки, після чого намітився певний спад «імміграції» неаборігенних видів у нові для мігрантів водні системи. Однак, як виявилося, невелика тимчасова пауза була лише перепочинком... Крім того, до широкого поширення окремих видів доклав активних зусиль і людина.

З кінця 1950-х років в Україну почали завозити для подальшої акліматизації риб, історичними ареалами яких були Далекий Схід СРСР та Китаю (білий та строкатий товстолобики, білий амур, чорний амур). Наприклад, у 1961-1971 pp. в Радянському Союзі проводилося до 400 перевезень риб на рік, а кількість водойм, куди завозився рибопосадковий матеріал, доходило до 370 (Карпевич, 1998).

У водосховища України, наприклад, завезли тарань із Криму, яка прижилася і зараз в окремих випадках сягає 2-2,8 кг маси (Новіцький, 2000). Акліматизували у Дніпрі та рибця, невдало спробували заселити водосховища сигом чудським.

Думаю, будь-який рибалка зі стажем підтвердить факт, що до кінця 1960-х років у водосховищах Дніпра, та й у будь-якому озері чи річці найпопулярнішого об'єкту сьогоднішнього рибальства – карася сріблястого – не було. Іноді його можна було зловити у ставках, господарі яких займалися рибництвом. В Україні своєю появою наш «метис» завдячує саме завезенню в наші водоймища рослиноїдних риб – тих же товстолобиків та амура. Причому карась виявився на момент розселення цінних риб виглядом небажаним, що випадково затесався в зарибок амурських переселенців! А масовій появі у водосховищах, річках та озерах України сріблястий карась має бути «вдячний» Українському товариству мисливців і рибалок (УТМР), яке кілька десятиліть зарибляло свої водоймища саме цим цікавим для рибалки невибагливим виглядом.

У 1970-ті роки відбувається друга «хвиля» розселення видів по каскаду дніпровських водоймищ: крім карася сріблястого та амурського чебачка, тільки в Дніпровському (Запорізькому) водосховищі транзитом з Каховського з'являються берш (судак волзький), бичок-го. Через кілька років ці види починають відзначатися і в Дніпродзержинському водосховищі.

Крім корисного, скажімо, карася, на жаль, в українські водойми проник і широко поширився чебачок амурський, якого також як і карася «зайцем» завезли до європейських водойм.

У 1980-1990-х роках у Дніпро проникають калинка (бобирець дніпровський), улюблена рибка хижаків Чорного моря – атерина чорноморська, бичок батіг (березневик) - найбільший чорноморсько-азовський бичок, що досягає довжини до 50 см і маси 850 г.

У 2003 році іхтіологи Дніпропетровського національного водосховища відзначають на Дніпровському водосховищі ще один «чужий» вид – бичка-головачків Браунера.

Таким чином, за даними різних дослідників, з моменту появи каскаду дніпровських водосховищ прісноводна фауна водойм України поповнилася 18 новими видами риб (9 сімейств), втративши при цьому три таксони. Згідно з твердженнями відомого іхтіолога Ю. В. Мовчана (2005), 10 нових представників фауни водойм України частково або повністю натуралізувалися.

Щодо рибного населення водосховищ Дніпра нині частка риб-саморозселенців та інтродуцентів (спеціально завезених людиною) коливається від 16 до 25% (відповідно Дніпродзержинське та Дніпровське водосховища).

«Китайський десант» у водосховищі Дніпра. 20 жовтня 2002 р. несподівану новину отримали зоологи ДНУ від дніпропетровських спінінгістів. На Дніпровському водосховищі у районі с. Черевик (і однойменної затоки) на 10-метровій глибині трійник воблера зачепив стару мережу браконьєрів, в якій опинився... живий краб. Повідомленню рибалок вчені спочатку не повірили, але факт є факт: краб справді був спійманий у Дніпрі!

Сенсаційною знахідкою виявилася самка китайського мохнаторукого краба Eriocheir sinensis, предки якого до 1912 року спокійно жили собі в опріснених ділянках морів та гирлах річок Північно-Східного Сахаліну, Гонконгу та Тайваню. У рік, коли потонув «Титанік», азіатського гостя випадково завезли в баластних цистернах суден аж до басейну Ельби. Звідти він почав швидко розселятися вздовж західних берегів Європи і зараз багато в багатьох річках та устьових просторах Німеччини, Бельгії, Нідерландах, Франції, Данії, Швеції, Фінляндії.

А в 2002 р. настала черга східноєвропейських країн. Практично одночасно з проникненням у Дніпро китайський мохнаторукий краб потрапляє до водосховищ Верхньої Волги, де вчені у вересні того ж року відловлюють 2 екз. "Китайця".

До речі, у січні 2003 року ще один екземпляр краба був спійманий у Каховському водосховищі. Особливої ??радості з приводу вселення в наші річки краба вчені не мають, адже відомо, що Eriocheir sinensis своїми норами ушкоджує зрошувальні канали, греблі, інші гідротехнічні споруди.

Навмисне вселення чужорідних видів-екзотів.

Будь-яке безпосереднє перенесення (перевезення, переміщення) людиною видів можна назвати поняттям «інтродукція». Розрізняють інтродукцію навмисну ??та ненавмисну. До навмисної інтродукції можна віднести (за Богуцькою та Комахою, 2002):

1) рибництво (аквакультуру) - розведення риб у закритих водоймах, а також ставкове та індустріальне рибництво (наприклад, вирощування тиляпій та сомиків у тепловодних водоймах; - розведення для цілеспрямованого випуску риб у природні водойми (спортивне рибництво, комерційне рибництво, випуск риб з боротьби із заростаннями і т. д.).

Звичайними в рибоводній практиці стали строкатий і білий товстолобики, чорний молюскоядний амур і білий рослинноїдний амур - біологічні меліоратори.

2) випуск об'єктів декоративного акваріумного рибництва у природні водойми. Наприклад, яскравим прикладом є проживання гуппі в районах скидання теплих вод.

У прісноводній фауні водосховищ України вже понад десять років відзначаються раніше суто акваріумні види безхребетних та риб: прісноводна медуза, понад 7 акваріумних видів молюсків, мішкожаберний сом, гуппі, мечоносці, золоті рибки різних форм та інші види (Кочет та ін.) , 2005).

З 1996 року на внутрішніх водоймах Дніпропетровської області було зареєстровано кілька риб-екзотів. До цього у фауні Придніпровського регіону раніше не відзначалися: сонячна риба (сонячний, або дисковий окунь), американський канальний сом, мозамбікська тиляпія, які сьогодні реєструються в річках-притоках правого берега Дніпровського водосховища.

Крім того, наголошуються процеси натуралізації цих видів до умов проживання у водоймах центральної України. Наприклад, на Зеленодольському водосховищі (Дніпропетровська область, Україна) відзначається житлова популяція американського канального сома, який щорічно нереститься в умовах водосховища.

У 1990-х роках. у складі фауни водойм Північно-Західної України та у придаткових водоймах верхнього Дніпра було відзначено появу небажаного саморозселенця – ротана-головешки, який останнім часом з'явився навіть у деяких дніпровських водосховищах (наприклад, Київському) та їх притоках.

У травні 2006 р. в озері Касянка (7 га), яке сполучається з Дніпровським (Запорізьким) водосховищем, зареєстровано факт навмисного випуску піранії Наттерера (Serrasalmus nattereri). Після обстеження акваторії озера було проведено меліоративний вилов риб ставними мережами з вічком 30–40 мм та відловлено 8 особин піранії.

Вченими було виявлено, що відловлені піранії раніше утримувалися в штучних умовах (річні кільця на лусці однакового розміру). Кишечник досліджених особин був частково заповнений їжею тваринного походження (карась срібний), причому у деяких відловлених в озері екземплярів карася (єдиний вид фауни озера) відзначені характерні ушкодження (глибокі укуси), що свідчить про те, що пірання робила спроби харчування.

Факт навмисного випуску небезпечного для природного середовища виду та його існування у нетиповій водоймі (хоч і нетривалий час) яскраво висвітлює наявність загальнодержавної проблеми – повної відсутності необхідного контролю за вирощуванням та розповсюдженням екзотичних видів тварин, які утримуються в домашніх умовах (тропічні комахи, риби, земноводні) , рептилії, птиці та ссавці).

На нашу думку, одним із найнебезпечніших риб-екзотів, спроби розводити якого проводилися в деяких ставках України, є змієголів Ophiocephalus argus warpachowskii Berg. Ця велика хижа риба (довжина тіла до 1 м, маса понад 6 кг) – надзвичайно пластичний вигляд та попадання його до природних водойм України може призвести до непередбачуваних наслідків.

Небезпечними та непродуманими є також наміри та спроби багатьох власників та орендарів штучних водойм без наукових обґрунтувань вирощувати нетипові для фауни України види риб.

Чим небезпечні чужорідні види? Процес проникнення та акліматизації у водах України, та й у Європі загалом, нових, чужорідних видів тварин нині є стихійним та практично неконтрольованим. «Чужі» види з'являються у водосховищах та річках нашої країни завдяки:

• довгостроковій політиці щодо інтродукції (акліматизації) організмів з метою підвищення продуктивності екосистем (в першу чергу – водних).
• висока активність з будівництва споруд (каналів, мостів, шляхів), які є шляхами саморозселення різноманітних видів.
• Високий рівень торгівельних перевезень водними шляхами, що зумовлює обмін живими організмами, наприклад, завдяки баластним водам суден.
• Відносно слабкий контроль за перенесенням вселенців (інтродуцентів) через державний кордон.
• Нерозвинене законодавство щодо проведення інтродукцій та занесення (завезення) організмів з інших країн.
• Відсутність розвитку інформаційного забезпечення моніторингу (спостереження) інвазійних видів (відсутність українських баз даних, сайтів в Інтернеті, проведення конференцій, порівняно невелика кількість публікацій з інвазій у фауні України).
• Широке поширення серед населення захоплень (хобі), які пов'язані із утриманням у домашніх умовах екзотичних тварин.

Неконтрольоване впровадження чужих видів у фауну Дніпра може викликати (і вже викликає) різкі зміни у складі рибних угруповань, підвищення рівня конкурентності за кормові ресурси, місця нагулу та нересту. Пластичні та стійкі до несприятливих умов середовища розселенці легко тіснять види, що опинилися у кризовому стані. На жаль, такими видами-«жертвами» найчастіше виявляються цінні риби. У деяких водоймах (ставках) різноманітність рибного населення "завдяки" вселенню небажаного виду, наприклад, ротана-головешки, може впасти до 1 виду - самого "чужинця".

Слід зазначити, що проблемі біологічних інвазій у країнах присвячені окремі рішення Конгресу (1990) і Указ Президента США (1999). Кількість серйозних наукових публікацій щодо проблеми чужорідних видів та їх інвазій у США, Німеччині, Голландії, Франції за останні 3-4 роки досягла 140-160 публікацій/рік. В Україні кількість подібних публікацій у всіх напрямках розселення видів (як тварин, так і рослин) не перевищує 10-15/рік.

До речі, в Україні відсутність державної системи контролю за чужорідними видами може спричинити появу технічних бар'єрів у міжнародній торгівлі та стати значною перешкодою вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ).